Комментариев: 0
Сегодня: 10/07/2026

№ 11546286

Собака искала водку...

Собака искала водку…
Частенько после охоты легашатники собираются и начинаются задушевные беседы. Герои пока не существующей передачи «моя собака самая лучшая» раскрываются в полной мере. Они рассказывают необыкновенные истории о хитрой дичи и еще более хитрых охотниках и их собаках. Однако сегодня повесть о не совсем обычной дичи.
Два года назад под Москвой проходила всероссийская выставка драдхаристов. На нее съехались собаководы с: Казани, Чебоксар, Перми, и т. д. Среди них было три человека и из Беларуси, среди которых был и я. Мероприятие проходило в городском парке, который плавно переходил в лес, где располагались палатки. После соревнований было обычное для таких мероприятий застолье и разговоры. И надо же, один из легашатников, Сергей бросил такую фразу: собаку можно обучить чему угодно, даже приносить выпивку. ( А к тому времени у нас она уже подошла к концу. ) Я и говорю ему: эти сказки можешь детям в детском саду, в песочнице рассказывать, а не нам. Какая бы не была твоя собака хорошей, бутылку водки среди ночи она не принесет!
– Спорим, – говорит.
– Спорим, – принял я вызов, – на бутылку коньяка!
Ударили мы по рукам, к большому восторгу зрителей слушавших наш разговор, открывши рот, стали ждать развязки.
Серега подозвал свою собаку, начал гладить ее и нашептывать что-то вроде того: пусик-мусик, у папы выпить закончилось, а очень хочется еще – принеси! И с хлопком отправляет ее в темноту. Ждем – лица у всех в бликах костра напряженные, взволнованные, ожидающие. …Но прошло совсем немного времени, и появляется наш пес с бутылкой «белой» в зубах. Присутствующие обмерли. А я больше всех. Я понимаю, можно обучить собаку приносить тапочки, книжки, и т. д. Это достижимо, но…Но бутылку водки! Где она ее взяла? Ну, думаю, ты хитрый россиянин, но я ведь умный белорус. Припрятал, наверное, где-то у себя в рюкзаке бутылочку и предложил пари. Я тебя накажу. «Ладно, – говорю, – Серега, фокусы твои интересны, но не для нас. Давай еще…Пари. Я был абсолютно уверен, что его выиграю! ( Не может быть, чтобы у него был припрятан ящик водки). Давай заключим пари на две бутылки коньяка. (Одну я хотел вернуть, а вторую выиграть! ). Пусть твой пес принесет еще бутылку.
– Хорошо, – соглашается Серега, и снова отправляет в ночь свою собаку. И… История повторяется. Через некоторое время из темноты выныривает Драдхаар с бутылкой «огненной воды». Тут я окончательно обомлел. Подхожу к Сереге и предлагаю (присутствующие аж ахнули! ). «Я проставлю тебе ящик коньяка, если ты расскажешь, где она берет водку! » «– Да, – говорит, – все очень просто. Она залазит в палатки и ворует бутылки! » Вот такая исстория. Конечно, здесь есть еще один вопрос – как она отличает белую, от той же бутылки пива? Ведь все они запечатанные. Этого я понять пока не могу.
Однако не менее занятный случай произошел нашим героем на одной охоте. За несколько минут его гончая обучилась навыкам медведя и…Но все по порядку.
– Года два назад охотился с друзьями я на утку, – рассказывает он, – Собака работала идеально – ни я, ни мои друзья не знали, что такое не принесенный подранок. Была осень, когда в рыбхозах идет отлов рыбы. Рыба плывет по определенным каналам, и сплавляется в рыбоприемники, где ее отлавливают и потом она идет на продажу. Довольно много здесь и дичи. Одна из сбитых птиц. На глазах у моей собаки и упала на середину спущенного пруда. Пруд – это такое илистое пространство, куда очень сложно добраться – ни вплавь, ни по илу невозможно. Единственный путь через ручей, кишащий рыбой. Вскоре моя собака очутилась в этом кишащем рыбой ручье. И тут кто-то из моих друзей возьми и крикни: Мирта, подай! Собака вначале посмотрела на кричащего, потом на рыбу, а после схватила одну из них зубами. Принесла довольно крупного карпа. Нам – понравилось. В итоге она и уток принесла и несколько карпов. Причем стала действовать, как профессионал – рыболов-медведь – взбаламучивать воду и вытаскивать самых крупных рыбин. Вечером мы с удовлетворением вспоминали эту охоту – у нас было и жаркое и уха. Вот такая история.
Записал Николай Василевский

Перевод Людмилы Крижановськой на украинский.

МИСЛИВСЬКІ ОПОВІДКИ

Зазвичай лягашатники збираються після полювання і завжди розповідають свої найщиріші бувальщини. Мисливці-талалайки з неіснуючої передачі «моя собака найкраща» що тільки не брешуть спритними язиками. Вони патякають неймовірні околяси про лукаву дичину та більш хитрючих мисливців і їх кмітливих собак. Однак сьогодні йдеться про незвичайну дичину.
Два роки тому під Москвою проходила всеросійська виставка драдхааристів. На неї з'їхалися собаководи з Казані, Чебоксар, Пермі тощо. Приїхали також три чоловіка з Білорусії, серед яких був і я. Зустріч проходила у міському парку, за яким одразу починався ліс, де учасники розмістили намети. Після змагань, як водиться на таких заходах, були щедрий стіл і веселі балачки. І це ж треба, один з
Лягашатників, Сергій, кинув такі слова: собаку можна навчити чому завгодно, навіть приносити випивку. А до того часу наше питво вже закінчилося. Я й кажу йому, що ці побрехеньки діткам у дитячому садочку, в пісочниці розповідай, а не нам. Яка б не була твоя собака ідеальною, та вночі пляшку горілки вона не дістане!
- Закладаймося, - каже.
- Закладаймося, - прийняв я виклик, - на пляшку коньяку!
Ляснули ми по руках на превеликий захват глядачів, які слухали нашу розмову, роззявивши роти, і чекали розв'язки нашої суперечки.
Сергій гукнув свою собаку, почав гладити її і нашіптувати щось на кшталт такого:
- Пусік-мусік, у тата випивка закінчилася, а дуже хочеться ще - принеси!
Плеснув у долоні і собака рвонула у темряву. Чекаємо – у всіх обличчя, напружені у відблисках багаття, схвильовані, зацікавлені... Але минуло трохи часу, і з'являється наша розумничка з пляшкою «білої» в зубах. Присутні заклякли. А мене аж приморозило до місця. Зрозуміло, що можна навчити собаку приносити пантофлі, книжки тощо. Це можливо, але... Але пляшку горілки! Де вона її надибала? Ну, думаю, ти - хитрий росіянин, але ж і я - меткий білорус. Тому збагнув, що у суперника, напевно, десь у рюкзаку прихована пляшечка, і запропонував парі. Вирішив його провчити.
-Гаразд, Сергію, витівки твої цікаві, але не для нас. Давай ще, пропоную парі… - я був цілком упевнений, що фортуна на моєму боці: не може бути, щоб він десь поряд приховував ящик горілки, - Гайда укладемо парі на дві штуки коньяку. Нехай твоя собака принесе ще пляшку горілки.
Одну я бажав повернути, а другу виграти!
- Добре, - погоджується Сергій і знову посилає у пітьму свою собаку. І... Історія знову повторюється. Через деякий час з темряви виринає драдхаар з пляшкою «вогняної води». Тут у мене наче мурашва сипонула по шкірі. Підходжу до Сергія і пропоную:
-Я поставлю тобі ящик коньяку, якщо ти розкажеш, де вона бере горілку!
Присутні аж хекнули!
-Та, - каже, - все дуже просто. Вона пролазить у намети і краде пляшки!
Ось така історія. Звичайно, тут є ще одна заковика - як дратхаар відрізняє пляшку горілки від пляшки пива? Адже всі вони запечатані. Цього зрозуміти мені й понині несила.
Проте інший мисливець описав не менш цікавий випадок на полюванні. За кілька хвилин його гонча опанувала навички ведмедя і... Але все по порядку.
- Років два тому полював я з друзями на качку, - розповідає він, - Собака працювала ідеально - ні я, ні мої друзі не знали, що таке втрачений підранок. Була осінь, коли в рибгоспах виловлюють рибу. Риба пливе по певних каналах і скупчується в рибоприймальниках, де її відловлюють. А потім вона йде на продаж. Досить багато тут і дичини. Моя собака побачила, що один із підстрелених крижнів упав у самісіньку трясовину спущеного ставу. Ставок - це таке мулисте водоймище, куди дуже небезпечно дістатися - ні вплав, ні по намулистому болоту неможливо. Собака зрозуміла, що єдиний шлях до качура пролягав по струмку, що аж кишів рибою. Незабаром моя собака пробивалася через кишиння риби. І раптом хтось із моїх друзів гукнув:
-Мірта, подай!
Собака спочатку ошелешено озирнулася на горланя, потім глянула на місиво рибин і вхопила одну з них зубами. Принесла величезного коропа. Нам сподобалося. У підсумку вона і качок принесла, і кілька коропів. Причому стала діяти, як професіональний рибалка-ведмідь: збаламучувала воду і витягувала найбільших рибин. Увечері ми з задоволенням згадували це полювання - ми ласували і смажениною, і юшкою. Ось така історія.

Записав Микола Василевський.

Автор, Николай Василевский, вложил душу в это стихотворение, так отблагодарите автора, посетив его страницу на сайте источнике Стихи.ру и оставив рецензию к его произведению или оставив комментарий здесь.

Ниже представлена аудиоверсия стихотворения «Собака искала водку...» с музыкальным сопровождением от создателя сайта, которую вы сможете послушать в формате MP3, кликнув по соответствующей кнопке.

Кнопки для быстрого доступа к функциям сайта.












Рейтинг стихотворения «Собака искала водку...» 0 положительных голосов.

Автор: Николай Василевский
+0-
Дата: 31/12/2025



Читайте все версии стихотворения «Собака искала водку...», автор которого © Николай Василевский.

Пролог к стихотворению «Собака искала водку...».

Дорогие читатели! Мы Вас очень любим и приглашаем окунуться в мир поэзии, который открывает для нас автор Николай Василевский, и подарить себе несколько мгновений истинного вдохновения. Сегодня мы хотим поделиться с вами стихотворением «Собака искала водку...», которое способно пробудить в душе самые разные эмоции — от светлой грусти до искренней радости. Поэзия — это не просто набор слов, это целая вселенная, где каждый может найти что-то своё, близкое и понятное. Поэзия — это язык, на котором говорят наши сердца. Она способна передать тончайшие оттенки чувств, которые порой невозможно выразить словами. В её строках можно найти отражение своих переживаний, мечтаний и надежд. Поэзия — это мост между внутренним миром человека и внешним миром, где каждое слово звучит как мелодия, а каждая рифма — как гармония. Стихотворение «Собака искала водку...» откроет перед вами новые горизонты, подарит новые эмоции и мысли. Возможно, оно заставит вас взглянуть на привычные вещи под другим углом или просто подарит минутку умиротворения и покоя. Не упустите возможность погрузиться в мир слов и образов, почувствовать их силу и красоту. Читайте, размышляйте, наслаждайтесь — и пусть это стихотворение станет для вас источником вдохновения и новых открытий. С уважением, Андрей Яцук.

Оригинальная версия текста стихотворения «Собака искала водку...».

Собака искала водку…
Частенько после охоты легашатники собираются и начинаются задушевные беседы. Герои пока не существующей передачи «моя собака самая лучшая» раскрываются в полной мере. Они рассказывают необыкновенные истории о хитрой дичи и еще более хитрых охотниках и их собаках. Однако сегодня повесть о не совсем обычной дичи.
Два года назад под Москвой проходила всероссийская выставка драдхаристов. На нее съехались собаководы с: Казани, Чебоксар, Перми, и т. д. Среди них было три человека и из Беларуси, среди которых был и я. Мероприятие проходило в городском парке, который плавно переходил в лес, где располагались палатки. После соревнований было обычное для таких мероприятий застолье и разговоры. И надо же, один из легашатников, Сергей бросил такую фразу: собаку можно обучить чему угодно, даже приносить выпивку. ( А к тому времени у нас она уже подошла к концу. ) Я и говорю ему: эти сказки можешь детям в детском саду, в песочнице рассказывать, а не нам. Какая бы не была твоя собака хорошей, бутылку водки среди ночи она не принесет!
– Спорим, – говорит.
– Спорим, – принял я вызов, – на бутылку коньяка!
Ударили мы по рукам, к большому восторгу зрителей слушавших наш разговор, открывши рот, стали ждать развязки.
Серега подозвал свою собаку, начал гладить ее и нашептывать что-то вроде того: пусик-мусик, у папы выпить закончилось, а очень хочется еще – принеси! И с хлопком отправляет ее в темноту. Ждем – лица у всех в бликах костра напряженные, взволнованные, ожидающие. …Но прошло совсем немного времени, и появляется наш пес с бутылкой «белой» в зубах. Присутствующие обмерли. А я больше всех. Я понимаю, можно обучить собаку приносить тапочки, книжки, и т. д. Это достижимо, но…Но бутылку водки! Где она ее взяла? Ну, думаю, ты хитрый россиянин, но я ведь умный белорус. Припрятал, наверное, где-то у себя в рюкзаке бутылочку и предложил пари. Я тебя накажу. «Ладно, – говорю, – Серега, фокусы твои интересны, но не для нас. Давай еще…Пари. Я был абсолютно уверен, что его выиграю! ( Не может быть, чтобы у него был припрятан ящик водки). Давай заключим пари на две бутылки коньяка. (Одну я хотел вернуть, а вторую выиграть! ). Пусть твой пес принесет еще бутылку.
– Хорошо, – соглашается Серега, и снова отправляет в ночь свою собаку. И… История повторяется. Через некоторое время из темноты выныривает Драдхаар с бутылкой «огненной воды». Тут я окончательно обомлел. Подхожу к Сереге и предлагаю (присутствующие аж ахнули! ). «Я проставлю тебе ящик коньяка, если ты расскажешь, где она берет водку! » «– Да, – говорит, – все очень просто. Она залазит в палатки и ворует бутылки! » Вот такая исстория. Конечно, здесь есть еще один вопрос – как она отличает белую, от той же бутылки пива? Ведь все они запечатанные. Этого я понять пока не могу.
Однако не менее занятный случай произошел нашим героем на одной охоте. За несколько минут его гончая обучилась навыкам медведя и…Но все по порядку.
– Года два назад охотился с друзьями я на утку, – рассказывает он, – Собака работала идеально – ни я, ни мои друзья не знали, что такое не принесенный подранок. Была осень, когда в рыбхозах идет отлов рыбы. Рыба плывет по определенным каналам, и сплавляется в рыбоприемники, где ее отлавливают и потом она идет на продажу. Довольно много здесь и дичи. Одна из сбитых птиц. На глазах у моей собаки и упала на середину спущенного пруда. Пруд – это такое илистое пространство, куда очень сложно добраться – ни вплавь, ни по илу невозможно. Единственный путь через ручей, кишащий рыбой. Вскоре моя собака очутилась в этом кишащем рыбой ручье. И тут кто-то из моих друзей возьми и крикни: Мирта, подай! Собака вначале посмотрела на кричащего, потом на рыбу, а после схватила одну из них зубами. Принесла довольно крупного карпа. Нам – понравилось. В итоге она и уток принесла и несколько карпов. Причем стала действовать, как профессионал – рыболов-медведь – взбаламучивать воду и вытаскивать самых крупных рыбин. Вечером мы с удовлетворением вспоминали эту охоту – у нас было и жаркое и уха. Вот такая история.
Записал Николай Василевский
.
Перевод Людмилы Крижановськой на украинский.
.
МИСЛИВСЬКІ ОПОВІДКИ
.
Зазвичай лягашатники збираються після полювання і завжди розповідають свої найщиріші бувальщини. Мисливці-талалайки з неіснуючої передачі «моя собака найкраща» що тільки не брешуть спритними язиками. Вони патякають неймовірні околяси про лукаву дичину та більш хитрючих мисливців і їх кмітливих собак. Однак сьогодні йдеться про незвичайну дичину.
Два роки тому під Москвою проходила всеросійська виставка драдхааристів. На неї зїхалися собаководи з Казані, Чебоксар, Пермі тощо. Приїхали також три чоловіка з Білорусії, серед яких був і я. Зустріч проходила у міському парку, за яким одразу починався ліс, де учасники розмістили намети. Після змагань, як водиться на таких заходах, були щедрий стіл і веселі балачки. І це ж треба, один з
Лягашатників, Сергій, кинув такі слова: собаку можна навчити чому завгодно, навіть приносити випивку. А до того часу наше питво вже закінчилося. Я й кажу йому, що ці побрехеньки діткам у дитячому садочку, в пісочниці розповідай, а не нам. Яка б не була твоя собака ідеальною, та вночі пляшку горілки вона не дістане!
- Закладаймося, - каже.
- Закладаймося, - прийняв я виклик, - на пляшку коньяку!
Ляснули ми по руках на превеликий захват глядачів, які слухали нашу розмову, роззявивши роти, і чекали розвязки нашої суперечки.
Сергій гукнув свою собаку, почав гладити її і нашіптувати щось на кшталт такого:
- Пусік-мусік, у тата випивка закінчилася, а дуже хочеться ще - принеси!
Плеснув у долоні і собака рвонула у темряву. Чекаємо – у всіх обличчя, напружені у відблисках багаття, схвильовані, зацікавлені... Але минуло трохи часу, і зявляється наша розумничка з пляшкою «білої» в зубах. Присутні заклякли. А мене аж приморозило до місця. Зрозуміло, що можна навчити собаку приносити пантофлі, книжки тощо. Це можливо, але... Але пляшку горілки! Де вона її надибала? Ну, думаю, ти - хитрий росіянин, але ж і я - меткий білорус. Тому збагнув, що у суперника, напевно, десь у рюкзаку прихована пляшечка, і запропонував парі. Вирішив його провчити.
-Гаразд, Сергію, витівки твої цікаві, але не для нас. Давай ще, пропоную парі… - я був цілком упевнений, що фортуна на моєму боці: не може бути, щоб він десь поряд приховував ящик горілки, - Гайда укладемо парі на дві штуки коньяку. Нехай твоя собака принесе ще пляшку горілки.
Одну я бажав повернути, а другу виграти!
- Добре, - погоджується Сергій і знову посилає у пітьму свою собаку. І... Історія знову повторюється. Через деякий час з темряви виринає драдхаар з пляшкою «вогняної води». Тут у мене наче мурашва сипонула по шкірі. Підходжу до Сергія і пропоную:
-Я поставлю тобі ящик коньяку, якщо ти розкажеш, де вона бере горілку!
Присутні аж хекнули!
-Та, - каже, - все дуже просто. Вона пролазить у намети і краде пляшки!
Ось така історія. Звичайно, тут є ще одна заковика - як дратхаар відрізняє пляшку горілки від пляшки пива? Адже всі вони запечатані. Цього зрозуміти мені й понині несила.
Проте інший мисливець описав не менш цікавий випадок на полюванні. За кілька хвилин його гонча опанувала навички ведмедя і... Але все по порядку.
- Років два тому полював я з друзями на качку, - розповідає він, - Собака працювала ідеально - ні я, ні мої друзі не знали, що таке втрачений підранок. Була осінь, коли в рибгоспах виловлюють рибу. Риба пливе по певних каналах і скупчується в рибоприймальниках, де її відловлюють. А потім вона йде на продаж. Досить багато тут і дичини. Моя собака побачила, що один із підстрелених крижнів упав у самісіньку трясовину спущеного ставу. Ставок - це таке мулисте водоймище, куди дуже небезпечно дістатися - ні вплав, ні по намулистому болоту неможливо. Собака зрозуміла, що єдиний шлях до качура пролягав по струмку, що аж кишів рибою. Незабаром моя собака пробивалася через кишиння риби. І раптом хтось із моїх друзів гукнув:
-Мірта, подай!
Собака спочатку ошелешено озирнулася на горланя, потім глянула на місиво рибин і вхопила одну з них зубами. Принесла величезного коропа. Нам сподобалося. У підсумку вона і качок принесла, і кілька коропів. Причому стала діяти, як професіональний рибалка-ведмідь: збаламучувала воду і витягувала найбільших рибин. Увечері ми з задоволенням згадували це полювання - ми ласували і смажениною, і юшкою. Ось така історія.
.
Записав Микола Василевський.
© Авторские права на все куплеты Николай Василевский.

Версия текста стихотворения «Собака искала водку...» в переводе на английский язык.

The dog was looking for vodka...
Frequently after the hunting, the legasters gather and start choking. The heroes have not yet been transferred to my best dog fully. They're telling strange stories about the cunning and even more cunning hunters and their dogs. Today, however, it is not a very ordinary diet.
Two years ago, the entire Russian Dradharist exhibit was under Moscow. Her dogs moved from Kazani, Cheboxar, Permi, etc. There were three of them from Belarus, including me. The event took place in a city park, which fled smoothly into the woods where tents were located. After the competition, it was common for such events to be stale and talk. And yet, one of the legasters, Sergei threw a phrase like that: a dog can learn anything, even bring a drink. (And by that time, we've already had it by the end. I'm telling him, these stories can tell the kids in a kindergarten, in a sandbox, not us. Whatever your dog is good, it won't bring a bottle of vodka in the middle of the night!
I bet he does.
I bet I took a call, a bottle of cognac!
We've been hit by a lot of admiration for the viewers of our conversation, open up your mouth, waiting for a break.
Serega called his dog, started smoothing her up and washing something like that-- pussy-music, dad's having a drink, and I really want to get some more. And with cotton, he's sending her to the dark. We're waiting for everyone's faces to be stiff, excited, waiting. But it's been a little while, and our dog comes along with a bottle of white in his teeth. They're dead. I'm the most. I understand you can teach a dog to bring slippers, books, etc. It's achievable, but... but a bottle of vodka! Where did she get it? Well, I think you're a clever Russian, but I'm a smart Belarusian. I must have hidden a bottle in my backpack somewhere and offered a bet. I'll punish you. "Okay, I say, Serega, your tricks are interesting, but not for us. Come on. I was absolutely sure he would win! (Can't have him hiding a vodka box). Let's put a bet on two bottles of cognac. (I wanted to get back and win the other one! ) Let your dog bring another bottle.
All right, Serega agrees, and he sends his dog back to the night. And... History repeats itself. After a while, Dradhaar is digging out of the dark with a bottle of " fire water " . This is where I'm completely irrigated. I'm going to Serega and I'm suggesting. "I'll give you a box of cognac if you tell me where she's taking vodka! “C” Yeah, he says it's very simple. She'll go into tents and steal bottles! " This is a history. Of course, there's another question here - how does it distinguish white from the same bottle of beer? They're all sealed. I can't figure it out yet.
However, an equally busy case has occurred with our hero on the same hunt. In a few minutes, his race has learned the skills of the bear and... but everything's fine.
Years ago, I hunted my friends for a duck, and he told me that Sobaka was perfect, neither I nor my friends knew that it wasn't a fake. There was a fall when fish catches go fishing. Fish floats through certain channels and swims into fishermen, where they retrieve it and then it goes for sale. That's a lot of chicks. One of the broken birds. In front of my dog, she fell in the middle of a failed pond. Prud is a space that is very difficult to get, neither swim nor in need. The only way through the stream, stunning fish. Soon, my dog was in this boiling fish pen. And there's one of my friends to take and scream, Mirta, come on! The dog first looked at the screaming, then fish, and then grabbed one of them with teeth. Got a pretty big carp. We liked it. In the end, she also brought a few carps. We've got to act like a professional, a meadow fisherman, to bash water and get the biggest fishermen. Tonight we were happy to remember this hunt, we had hot and ears. That's a story.
I got Nikolai Vasilevsky.

Translation of Ludmila Krijanovsky into Ukrainian.

MISCELLANEOUS

Call the friggin' tits out of the pole, and you're going to have to find the bubbles. "My dog hijacks" is not an indiscretion. The wars are going to be a nemoviral occulus about the beetle of the rabbits of the cunning guilts. Alone should be talking about the wicked ditch.
There were two roses of that Mosquivoy's quest for Dredhaarist. No, no, no, no. There were three chops for Bilorousi, and I'm the earring of eggs. The show went to a few parks, followed by a nucleus of the fox, and the pests were on the chart. If you're a zmagne, yak's riding on these kinds of things, you're a generosity stalker. Three, one, one.
Frogashatnikev, Sergia, when you say the word: the dog can read to someone who's in need of a whistle. And before that, our pit's been stabbed. I'm gonna say yoma, tidy bars in the baby's garden, in the pinks, not us. Yaka wouldn't wake up your dog in the first place, that night's gorgeous wolf.
- Put it down.
- Put it on, I'll take the wicker, and I'll put it on a horse!
I've been screaming at the exaggerated hijacking of the glaciers, and I've heard the sound of our pink, your mouths, and I've been checking the roses.
The sergia gut of his dog, when the gladiators started, and we've got a slap on the stalk like that:
- Busyk, Tat's got a drink, and the oatmeal wants to get it!
When she was crying at the doll, the dog vomited at the dawn. It's not a big deal, it's a big deal, it's a bucket, it's a boiler, it's a buzzer... Ale has a throttle of the hour, and we're going to be pink for "bilo" in the teeth. They're here. And the menu was frozen to the mice. It's brilliant, so you can teach a dog to bring pantoflies, books to the top. Creat, ale... Ale of gorillas! Did you get the veil? Well, I think it's a hythri rasian, and I'm a fine blur. Tom's in the middle of a supernica's chemo, in a hurry, tossed a wheat at the backpack, and tossed a steam. You'll learn the yoga.
-Garasz, Sergiu, your turns are here. Come on, steaming... - I'm going to be a zil of exercises, and I'm going to put a couple on two grand of cognac. If you don't like your dog, get your throat.
I'm gonna kick my ass, and my friend's gonna win!
Dobre, the Sergia is the one who's got his dog in the dark. I... I'll repeat the story. In a very short hour, the virin Dredhaar is in the middle of a rogue water. There's a stitch in my face. I'll go to Sergia.
- I'll put you in a box of cognac, you'll find your socket, or you'll take the pot!
They're here.
- Yeah, well, it's just as simple as that. Wona's gonna smash on the map.
It's a story. Okay, so there's a chain here-- a Drathhar's yak with a beer stick? Age is sealed. I didn't have a pony.
You know, you're not the one who's described the men of chikawi's vice to the pole. For the cylin of the yoga race, she's been singing the bucket. Ale's on order.
When I'm in two fields, I'm in the middle of a racquet, I'm in the middle of a vein, sobaka's been doing a great job. Bula Autumn, bells in ribgosps pouring ribu. I'll buy you a drink on the singing channels. Let's get some food for sale. I'm going to get a bagato here. My dog got better, so it's just one of the shooter screaming at the samina's shave. The bet is such a floralist with water, and the oatmeal is very good, but it's not as good as a float. The scumbag, the chewings to the swinging on the brush, the chees of riboya. The skybar, my dog went through the ribi's kinch. I don't know.
-Mirta, come on!
The dog's sweatshirt was stunned to the throat, so she looked at the ribin mice and chopped one of their teeth. I brought a great cow. We did. There's a cricket at the vein, and a crust. It's been three years, the egg of a professional ribalca-vedime, and it's a water--- and it's a ritual of ribin. I've been riding the piano for the widows. It's a story.

By writing Mykola Wasilevsky.

Эпилог к стихотворению «Собака искала водку...».

Я был рад представить вам плод долгих часов творческого труда — это стихотворение, «Собака искала водку...», является результатом глубоких размышлений и искреннего стремления поделиться с вами частью души поэта. Автор, Николай Василевский, трудился над ним, стремясь не просто выразить мысли и чувства, но и создать нечто большее — произведение, способное затронуть сердца и оставить след в вашей памяти. Каждая строка стихотворения «Собака искала водку...» — результат тщательного отбора слов и рифм, поиска гармонии и баланса между формой и содержанием. Автор, Николай Василевский, стремился не только к красоте языка, но и к тому, чтобы каждая строка несла в себе определённый смысл, идею или эмоцию. Работа над стихотворением «Собака искала водку...» была настоящим путешествием — путешествием по волнам слов и эмоций. Автор, Николай Василевский, погружался в мир своих мыслей и переживаний, искал вдохновение в окружающей действительности, в природе, в людях, в искусстве. И каждая найденная мысль, каждое ощущение становились частью стихотворения «Собака искала водку...». Мы уверены, что произведение «Собака искала водку...» нашло отклик в ваших сердцах. Возможно, вы увидели в нём отражение своих мыслей и чувств, нашли ответы на вопросы, которые давно искали, или просто насладились гармонией рифм и мелодией слов. Поэзия — это искусство, которое может многое: тронуть самые глубокие струны души, заставить сердце биться в унисон с ритмом строк, научить видеть прекрасное в простых вещах, ценить моменты и находить радость в мелочах. И мы надеемся, что стихотворение «Собака искала водку...» стало для вас не только источником вдохновения, но и способом погрузиться в мир новых эмоций и открытий. Не бойтесь погрузиться в мир поэзии — даже если вы не всегда понимаете её с первого взгляда, дайте себе время и возможность привыкнуть к новым ощущениям. Читайте, размышляйте, чувствуйте — и вы обязательно найдёте то, что тронет вашу душу.

Скачать дополнительную книгу со стихами, которую всем рекомендуется почитать на досуге.

Редактор всех текстов сайта Андрей Яцук.

У сайта Stihi.Yatsuk24.Ru самый низкий показатель отказов со стихотворением «Собака искала водку...» среди всех сайтов со стихами в интернете, потому что его можно читать, слушать, смотреть видео.

В отличие от других сайтов, сайт Stihi.Yatsuk24.Ru имеет инновационный подход к подаче стихотворения «Собака искала водку...» читателю: читатель может не только читать стихотворение, но и слушать его; также он может прочитать или послушать пролог и эпилог к стихотворению, посмотреть имеющееся видео о стихотворении, узнать, кто автор произведения, посетить его страницу, оставить или прочитать комментарии к произведению автора, получить бонусы. На сайте собраны только уникальные, оригинальные стихотворения и песни.